"Чудеса трапляються" (Зі старих звітів про рибалку)

Звіт із серії "Чудеса трапляються"
Наперед прошу вибачення за надмірність деталей, просто без них незрозумілим буде суть "чуда".
Сьогодні був на Ікві. Ціль була – головень. Клювання були, рибка ловилась. Але не дуже активно, а головне дрібна. Вода відносно висока, струмінь доволі потужний. В мене працювали вертушки і воблерки. Однак основний акцент зробив на свої вертушки, хотів перевірити їх роботу. Зрештою, визначився з фаворитом на сьогоднішні умови і вирішив змінити дислокацію пошукати крупніші екземпляри. Наостанок затримався біля товариша Віталія Віжанського на одному з перекатів, там головник прокльовувася дещо активніше. Та от клювання якось припинились, а через кілька забросів я відчув що сіло щось посерйозніше. Фрикціон поспівував, я ж не форсував подій. Та от риба підійшла до поверхні і я зрозумів що це щука… Через кілька секунд мої побоювання виправдалися – моножилка 0,18 без будь-якого повідка була перекушена. Пожартувавши, що в такі моменти краще розумієш суть фрази "А щастя було таким близьким", я попрощався з Віталієм і зробив маршбросок до нових точок і приступив знову до ловлі. Незабаром я помітив головня в районі кілограма і вирішив поставити більшу приманку – вертушку ДАМ Ефзетт №2. Перший же заброс приніс потужне клювання й опір крупної риби. Як виявилось – знову щуки. Ось тут я себе почав подумки картати за те, що в день такої щучої роздачі так і не поставив повідця і залишив ту ж моножилку 0,18… Рибу таки вдалось доставити на берег (2 кг 400 гр). І тут я себе зловив на тому, що "что-то с памятью моей стало". Замість ДАМ-овської, з пащі виглядала моя саморобна вертушка. Та ретельніше оглянувши снасть я зрозумів, що зловив ту саму щуку, яка десь годину-півтори тому на відстані кількох кілометрів звідси (по моїх прикидках – десь 4 км) зрізала мою приманку. По суті ми пралельно рухалися до цього місця... Основний висновок – "чудеса трапляються".